Нещодавно Інститут Богословських Наук Кам’янець-Подільської єпархії отримав нового ректора. Про те, чим живе цей навчальний заклад, які зміни на нього  очікують і які перспективи мають його студенти, розповідає новий ректор о. Віктор Білоус.

 Богословський Інститут у Городку існує вже не один рік. Під час свого становлення цей навчальний заклад виріс із катехитичних курсів до інституту.  Який він зараз, скільки студентів у ньому навчаються, які факультети найпопулярніші серед абітурієнтів?

 Нині у нас навчається близько шістдесяти студентів; на перший курс цього року вступило 10 осіб.

 Навчання провадиться за чотирма спеціалізаціями: катехитично-педагогічна, подружньо-родинна, музично-літургійна та суспільних комунікацій. Досі найбільше  студентів вступало на катехитично-педагогічну спеціалізацію; натомість цього року попит перейшов до подружньо-родинної. А суспільні комунікації та музично-літургійна спеціалізація – дуже специфічні напрямки, на них завжди небагато охочих.

 

Кого загалом готує Інститут? Ким можуть працювати його випускники і які у них перспективи?

Наш заклад готує передусім людей віруючих. Його засновники – єпископ Ян Ольшанський та отець Андрій Мацьонг – створили Інститут задля того, щоб готувати катехитів, які би працювали в парафіях, допомагали священикам у переказуванні віри. Але тепер Інститут готує людей, які можуть працювати не лише у катехизі, а також – що стосується випускників подружньо-родинної спеціалізації – працювати інструкторами у подружніх консультаціях чи при підготовці до шлюбу. Напрямок суспільних комунікацій готує фахівців, які б могли працювати у католицьких засобах масової інформації; щоправда, випускники мають небагато можливостей для працевлаштування. А музично-літургійна спеціалізація готує органістів, які забезпечують музичний супровід Літургії та провадять хори.

Окрім предметів вузької спеціалізації студенти також вивчають богослов’я. Чи можна зіставити богословську освіту Інституту зі, скажімо, семінарійною богословською освітою?

Інститут Богословських Наук – зрештою, через те він і називається богословським, – має досить солідно розвинене навчання богослов’я. Звісно, воно трішки відрізняється від семінарійної богословської формації: передусім кількістю годин та деяким спрощенням викладів. Наприклад, моральне, фундаментальне та догматичне богослов’я не настільки розбудоване, як у семінарійній програмі. Також маємо інші предметів, які є базою для богословських студій. Це філософія (якої дуже багато), екзегеза Святого Письма, історія Церкви, літургіка, катехетика.

Значною частиною нашого викладацького складу є викладачі тутешньої семінарії – священики, які закінчили навчання у Польщі чи Італії, а тепер викладають у Городоцькій семінарії. Деякі предмети викладаються за тією самою програмою, що і в семінарії, і навіть кількість годин ідентична, а деякі предмети читаються у дещо скороченій версії. Також ми запрошуємо світських людей з відповідною освітою і знаннями. І в цьому наша специфіка, відмінність від семінарії: у нас багато викладачів-мирян.

Чи плануються в Інституті якісь зміни або реорганізація?

Цього року між нашим Інститутом і Люблінським католицьким університетом (KUL) підписано угоду про співпрацю. Відповідно до цієї угоди, ми маємо розширити деякі дисципліни. Зокрема, збільшиться кількість годин філософії; з’являться філософські дисципліни більш точного напрямку, такі як теорія пізнання, логіка, філософія природи. Також нас попросили розширити курс морального богослов’я та додати вивчення іноземних мов.

Який диплом отримують випускники Інституту?

Раніше ми мали акредитацію від Латеранського Університету в Римі. В Італії дуже цікаве становище: там є багато інститутів релігійних наук, які мають акредитацію від університетів. Це пов’язано з великою потребою у фахівцях із релігії, які викладають по школах. В інститутах релігійних наук саме й готують таких викладачів, і наш городоцький Інститут був акредитований як один із таких інститутів. Натомість уже майже рік, як ми підписали угоду з кафедрою богослов’я Люблінського Університету, і наші випускники отримують дипломи богослова з Любліна, а не з Рима.

Чим акредитація від Люблінського університету краща за акредитацію від Латеранського?

Тим, що між Польщею та Україною існує домовленість про взаємне визнання дипломів. Отож ми сподіваємося, що нашим випускникам, які матимуть дипломи від польського університету, буде легше пройти процедуру нострифікації – визнання диплому – тут, в Україні. Поки що нострифікація не є автоматичною, тобто людина самостійно має пройти відповідну процедуру.

Ви сказали, що в Італії випускники таких інститутів викладають у школах уроки релігії. В Україні також вводили у шкільну програму дещо схоже – християнську етику. Чи могли б випускники Інституту викладати у школах цей предмет, і чи вже викладають?

Так, наші випускники не тільки можуть, а й мали б викладати християнську етику, оскільки програма, яку вони проходять в Інституті, робить їх фахівцями у цьому напрямку. Наскільки в нашій державі це практично можливо – інше питання. На Заході України впровадження християнської етики у шкільне навчання розвивається. Натомість наші випускники стикаються з суто практичною проблемою: вони мають право викладати лише християнську етику – тобто працюватимуть не на повну ставку. Тобто це питання поки що відкрите. Вважаю, що воно потребує певного перегляду і з боку держави.

Інститут є католицьким навчальним закладом, який належить до Кам’янець-Подільскої дієцезії. А чи можуть у ньому навчатися студенти з інших дієцезій та інших конфесій?

До нас вступають головно римо- та греко-католики, але ми не ставимо жодних обмежень і радо приймаємо студентів, які належать до інших конфесій. У нас навчаються православні, а серед випускників є протестанти. Тому Інститут є також місцем екуменічного діалогу та зрілої віри.

Студенти ж наші походять майже з усієї України. Чимало їх обирають наш Інститут тому, що їм пасує наша форма навчання. Бо не всі мають змогу відбувати денну форму навчання, як, наприклад, у львівському УКУ чи в Інституті св. Томи Аквінського у Києві. Ми ж маємо сесійну форму навчання: один тиждень на місяць. І багатьом людям, які десь працюють чи ще десь навчаються, це пасує.

Як студенти живуть під час сесії?

Студенти, які приїздять з інших міст, мають змогу жити і харчуватися в Інституті. Вони спілкуються, беруть участь у Службі Божій та спільних молитвах. Проводяться різні «вечори», тобто це – щось більше, ніж просто навчальний заклад. Це – солідна християнська формація. Тут панує сімейна атмосфера.

Що потрібно, щоби вступити до Інституту?

Потрібно з нами зв’язатися – приїхати чи зателефонувати. Також треба зібрати певні документи: передусім характеристику від отця-настоятеля, аби ми мали певність, що це – не випадкова людина, що вона належить до певної християнської спільноти, живе християнським життям. Тоді ми розглядаємо кандидатуру, абітурієнт проходить співбесіду. Зокрема, проводиться співбесіда за книжкою о. Тадеуша Дайчера «Роздуми про віру», яку потрібно буде прочитати.